Нещодавно світ відзначав Міжнародний день лікаря. Про міжнародні стандарти в українських реаліях, а також про те, що варто змінювати, чим пишатися і за що боротися, ми поспілкувались із завідувачем відділення нейрохірургії обласної клінічної лікарні Андрієм Мартином.

Про якість в медицині

Сьогодні забезпеченість апаратурою – далеко не найголовніше. Наявністю обладнання МРТ чи УЗД вже нікого не здивуєш. Проте на вагу золота –спеціаліст, який правильно інтерпретує обстеження і передасть дані у руки професіоналу. Вважаю, що вкладати фінанси треба насамперед у спеціаліста.

Сьогодні в рамках реформи йдеться про забезпеченість ліками при кожній нозології. Це, безумовно добре, але головне – щоби, лікуючи хворого, ми мали змогу застосувати сучасні світові технології, і щоби вся медична команда мала для цього відповідну професійну підготовку. Адже недопрацювання на етапі обстеження чи лікування зводить всю справу нанівець.

На Заході купують апаратуру під спеціаліста, а не навпаки. І нам треба переходити до такого розуміння. І маємо ставити собі запитання: ми хочемо створити якісну медицину чи просто надавати послуги?

Змінювати свідомість

Наша обласна клінічна лікарня – потужний заклад. Тут досі сильний кадровий потенціал. Щоправда, треба вчитися постійно, переймати досвід закордоном, бо медицина не стоїть на місці. На кожному кроці треба піднімати авторитет нашої медицини. І тут багато про що йдеться. І для цього треба працювати всім. Кожне відділення має очолювати професійна людина, до якої прислуслухатимуться і яку поважатимуть. Тоді не йтиметься про стагнацію чи страх конкуренції. В іншому випадку не варто очікувати на розвиток...

Титули і звання

Ось подивіться, у нас всі мають високі категорії. Як пацієнт повинен для себе визначити кому довірити найцінніше – своє здоров’я? Закордоном, наприклад, хірург повинен показати свої вміння, зробивши десятки асистенцій та самостійних операцій. Іноді це займає 5-10 років і лише тоді відповідну кваліфікацію йому підтверджує асоціація спеціалістів. Тоді цей фахівець є гордістю лікарні, в якій працює. А наша українська медицина загалом тримається хіба що на фанатизмі, і, можливо, певній амбітності…

Фінанси та правила

Медицина – дуже затратна галузь. Справді, найдорожча, і зекономити тут неможливо, бо йдеться про життя людини. Наприклад, на одну з опорних сучасних лікарень у Празі витрачають від 500-700 млн євро на рік, а на всю медицину України – 6 млрд євро (приблизно 170 млрд грн – ред.). Хоча майже все обладнання та розхідні матеріали у нашому відділенні з-за кордону, тож різниці у вартості майже немає. Суттєві відмінності маємо хіба що у заробітній платі. Треба врешті змінити підхід до оцінки знань лікаря.

Таку масштабну галузь, як медицина, зробити безкоштовною нереально. Це можуть собі дозволити хібащо фінансово найпотужніші держави. Україна могла б виділити кошти на кілька основних нозологій і профінансувати їх в повному об'ємі, як це робоять закордоном. А з кожним роком, в разі зростання фінансових можливостей, ми могли б розширювати кількість нозологій для повного забезпечення. Важливо нарешті перейти до чесних правил гри із медпрацівниками: багато працюєш – маєш вищу оплату. Тільки так ми втримаємо наше головне багатство – фахівців.

Про відділення

Найскладніше – це робота з людьми. Не всім дано. Керувати правильно – це великий труд. Бути медиком та ще й займатися управлінням – це складно. У нас демократичне відділення. Колектив дружний, підтримуємо один одного. Ми тут всі на рівних. Ось і кабінет маємо спільний. Навіщо розділяти? Наскільки ти заслужений, вирішують пацієнти, які проходять до тебе, і колеги, які звертаються за порадами. Головний критерій і показник – праця. Пригадую 1996 рік, коли я тільки прийшов на роботу у відділення. Ми тоді відправляли в Інститут нейрохірургії по 50-60 хворих на рік, а зараз максимум два-три, з найважчою патологією. Пишаємося, адже це справді неабияке досягнення як для відділення, так і в цілому для області. Робимо практично весь спектр операцій на мозку, маємо надсучасне обладнання та моніторинг. Кожного року впроваджуємо нові напрямки. Цьогоріч плануємо відкриття Центру хірургї епілепсії та нейронавігацію. Це вузькі та складні напрямки, але вони будуть доступні у нашому регіоні. Ми не боїмося конкуренції навіть в умовах реформи...

Довідково:

Андрій Мартин є випускником Івано-Франківського національного медичного університету. Інтернатуру проходив у Києві. Вчився також в Угорщині, Москві та Німеччині. У відділення нейрохірургії працює 27 років. У 2018 йому присвоїли звання заслуженого лікаря України. З 2019 року Андрій Мартин обіймає посаду завідувача відділення нейрохірургії.

Відділення нейрохірургії ОКЛ очолює рейтинг першості серед відділень цього профілю серед українських лікувальних закладів.