Наталія Комашко, лікарка-отоларинголог, кандидат медичних наук, голова «Української асоціації ендоскопічної хірургії голови та шиї», організатор та керівник міжнародних медичних місій хірургів з української сторони, які вже двічі приїжджали до Івано-Франківська оперувати поранених військових, нещодавно повернулася зі стажування в США.   

Отоларингологиня Наталія Комашко розповідає, що довго мріяла про це стажування і добре його спланувала. У результаті впродовж місяця лікарка стажувалася в клініці, яка входить у «десятку» найкращих у Сполучених Штатах і є найліпшою в Нью-Йорку. Клініка має три величезні лікарні, в кожній з яких є по 15 операційних, де паралельно відбуваються різні операції, в тому числі і на голові та шиї.

Кращого навчання не існує

Стажуванню в клініці передував кадавр-курс (кадавр – це труп, який використовують з науковою метою), учасниками якого стали 24 представники з усього світу. Кожен день був присвячений певним органам: ніс, очі, вухо... Лекторами та менторами на цьому курсі були професори світового значення з Америки і Європи. 

«Три дні я працювала в найкращій анатомічній лабораторії Колумбійськьго медичного університету. Біля кожного учасника протягом всього курсу був присутній один з професорів, який вчив, показував, підказував, – захоплено розповідає п.Наталія. –   Якби була можливість, я би щороку їздила на такі кадавр-курси». 

Наталія Комашко мріє про те, щоб і в Україні проводилося таке навчання. «Саме кадавр-курси є обов’язковою умовою успішного навчання хірурга», – вважає лікарка. Та в Україні їх проводити неможливо, бо відсутня законодавча база. «І це прикро, – каже вона, – бо ми мусимо йти важким і довгим шляхом». 

З операційної практично не виходять 

Лікарі в клініці працюють багато. Операційний день починається о сьомій ранку, з операційної практично не виходять, лише на ланч. Паралельно в лікарні навчається велика кількість студентів та резидентів, навчальний процес триває безперервно. Резидент, який закінчує навчання (резидентатура в США триває 6 років) – це вже самостійний лікар, який сам оперує та ухвалює рішення.

Особливо лікарку вразила хірургія одного дня: через 2-3 години після операції пацієнта виписують додому. А практично всі ЛОРівські операції – це хірургія одного дня. 

Ще одне враження – «хірургічний театр». «Коли вони роблять складні операції на ЛОР- органах, лобних пазухах, оперують пухлини мозку з нейрохірургами, то використовують прилад, де знімки у 3D-зображенні, й хірург самостійно може вивести анатомічні структури, які потрібно оперувати», – розповідає пані Наталія й додає, що це дивувало не тільки її, а й американських лікарів з інших клінік. 

 «Цікаво, - каже вона, - що дуже багато лікарів приїжджають подивитися, як хто оперує, переймають досвід один в одного та їздять на стажування в різні клініки».

Мрії та реалії

Під час стажування Наталія Комашко навчилася того, про що дуже мріяла – робити операції на слізних каналах. Коли у пацієнта обтурований (закупорений) носослізний канал, то проводять операцію, яка називається дакріоцисториностомія. У  її планах – почати робити такі операції. 

Або ж екзофтальм (витрішкуватість), який викликає  хвороба Грейвса. Лікування тут лише хірургічне. Це так само ендоскопічна операція, яку хотіла б почати робити після американського стажування. 

Отоларингологиня задумує і складніші операції разом з нейрохірургами, які американці називають «операціями в чотири руки». А ще продовжить вдосконалювати техніку реконструктивних операцій на обличчі, бо є дуже багато військових, що потребують таких оперативних втручань.

З іншого боку, Наталя Комашко побачила, що чимало з того, що вміють американці, роблять і у нас. А такий, наприклад, сучасний метод як кобляційна тонзилектомія і аденотомія ми використовуємо, а вони ні. «Чому? Тому що це дороговартісний метод, – пояснює пані Наталія. – Щоб запровадити його в клініці, потрібно дуже багато досліджень провести, зібрати документів. У нас з цим простіше. Під час війни нам фірма подарувала такий апарат – коблатор, ми стали і працюємо. Вони були вражені, що у нас це є, і ми вже маємо річний досвід такої роботи».

«У нас не все так погано, – додає вона. – Відсотків 70 операцій ми робимо на високому рівні. А особливо зараз, після місій, коли в нас відділ забезпечений обладнанням. Можемо навіть поділитися якимись знаннями, досвідом».

До речі, коли Наталя Комашко побувала в Гарвардській медичній школі в Бостоні, куди її запросили друзі-лікарі, то тамтешні фахівці «зацікавилися нашою роботою з реконструктивної хірургії і запропонували вести спільну наукову працю». Перші кроки в цьому напрямку, за її словами, вже робляться. 

«Я приїхала й не відчуваю контрасту, – підсумовує медикиня, – я знаю, куди рухатися, знаю, що покращувати. Знаю, які операції і що нове ми вже можемо запровадити в нас. Я отримала величезний досвід та знання, знайомства з всесвітньо відомими професорами, які готові підтримувати нас та Україну».

Місія триватиме ще довго 

«Нема й року, як у нас відбулись вже 2 місії», – зазначає Наталія Комашко про українсько-американський проєкт з оперативного лікування українських воїнів. З її слів, під час візиту до США сформувалися гарні контакти з людьми. 

На зустріч з пані Наталією приїжджав організатор фундації «Face the future», канадський професор, доктор Пітер Адамсон. «Ми всі зустрічалися в офісі благодійної організації «Razom for Ukraine», і він запевнив, що готовий нас підтримувати на місіях надалі – двічі на рік, скільки зможе, роками. Доктор Адамсон готовий на тривалу співпрацю, бо бачить, що вона дає дуже гарні результати», – акцентує Наталія Комашко. 

У перервах між місіями співпраця не припиняється: проводяться Zoom- консультації щодо нових пацієнтів, яких вже набрали на нову місію. Іноземні лікарі «надають сильну клінічну підтримку, роблять експертизу пацієнтів». 

Планується, що на наступну місію, яка стартує у жовтні 2023 року, до Івано-Франківська приїдуть 18 фахівців з Канади й США.