У Центрі фізичної та реабілітаційної медицини Івано-Франківської ОКЛ перебувають дев’ять військових після ампутації кінцівок: двоє – рук і семеро – ніг. Ще для чотирьох захисників, які перенесли ампутацію, процес реабілітації вже завершився повністю.
Труднощі реабілітації
«Маємо один дуже складний випадок, ще не знаю, що будемо робити, – розповідає завідувачка відділення Катерина Загородня. – Пацієнт з нашої області. Дуже висока ампутація – на рівні кульшового суглоба. Будемо збирати консиліум, коли зробимо все, що можемо, просити, аби нам дали іноземних колег на допомогу».
Іншим непростим для реабілітації пацієнтом є військовий, грузин за національністю. У нього – черепно-мозкова травма, осколкове сліпе поранення голови, ампутація нижньої кінцівки і перелом другої ноги. Така комбінована і черепно-мозкова травми дали йому парез правої верхньої кінцівки.
«Тут дуже складно, – каже лікарка. – До того ж, у нього – порушення мовлення. Тобто є сенсорно-моторна афазія. З ним нам треба займатися і мовленням, і контактом, і ходою, і самообслуговуванням, і щоб рука працювала, і ще проводити додаткові обстеження». У пораненого залишився ще й осколок у черепі. Наші нейрохірурги сказали поки що так і залишити. Іноземні колеги, з якими вони консультувалися, теж.
Але нічого – він вже самообслуговується і вже говорить трохи по-українськи, хоча раніше спілкувався лиш російською та грузинською. Вже знає чітко «Дякую!», «Добрий день!», «Мені треба те, те і те...». «Він – дуже такий позитивний і, важливо, що він соціалізувався, спілкується з усіма», – зазначає керівниця Центру реабілітації.
Все індивідуально
Різниця в роботі з пацієнтами, які перенесли ампутацію руки або ноги, за словами Катерини Загородньої, полягає в тому, що, коли ампутована верхня кінцівка, пацієнту складніше самообслуговуватися. Тому тут більше включаються ерготерапевти, які намагаються допомогти йому тимчасово обходитися однією кінцівкою. При ампутації нижньої кінцівки пацієнти не можуть ходити, але самообслуговуватися вони можуть в більшості випадків самостійно. Якщо, звісно, немає політравми або якоїсь комбінованої травми.
Тривалість перебування в Центрі реабілітації для кожного пацієнта індивідуальна, каже завідувачка. Це залежить від того, «скільки буде потрібно». Хоча, звичайно, є обмеження від НСЗУ, тобто для одних пацієнтів з певними патологіями є два цикли, для інших пацієнтів з іншими патологіями – чотири... Але ампутований пацієнт має бути хоча б на тренувальному протезі. «Якщо він бажає протезуватися в нашій області, то має мати хоча б тренувальний протез, тоді можемо його допустити», – зазначає Загородня.
Праця й довіра – задля бажаних результатів.
Для відновлення втрачених функцій рук, ніг, усього організму травмованого на війні потрібна тривала праця й довіра між пацієнтом і фізичним терапевтом, який проводить з воїном чи не найбільше часу.
Фізичний терапевт Максим Пащин працює нині з чотирма пацієнтами, які перенесли ампутацію. «Процес реабілітації – у кожного індивідуальний, – пояснює фахівець. – Все залежить від того, як у пацієнта розвинені м’язова сила, витривалість, баланс».
Один з таких пацієнтів – Роман Примич. «Ми допомогли йому із підготовкою кукси до протезування, а цими днями протезисти зроблять заміри й будемо ставити протез. А далі перейдемо до навчання ходьби на протезі», – розповідає реабілітолог.
«Думаю, що навчимося», – бадьоро каже Роман. Він зауважує, що реабілітологи тут не з поблажливих, змушують десятки разів повторювати вправи, зате це дає результат.
Воїн – добре фізично підготовлений: колишній спортсмен, займався боксом. Чого лише вартий той факт, що після ампутації Роман уже наступного дня присідав на одній нозі й дивував цим усе відділення, додавав упевненості й наснаги своїм побратимам, сусідам по палаті. Завідувачка Центру Катерина Загородня додає, що після спілкування з Романом часто покращується настрій багатьох пацієнтів.
«У всіх моїх пацієнтів добре розвинена фізична витривалість, і всі вони хочуть швидко стати на протез, почати ходити. Тому разом працюємо й досягаємо добрих результатів. Роман – теж молодець. Ось подивіться, як він робить «ластівку», – зауважує Максим Пащин.
До слова, цими днями один з перших протезованих військовослужбовців Центру вже повернувся на фронт.
